До книжки, опріч роману "Коридор смерти" (про Іловайську трагедію) та повісті "363-й" (про перший, ще дочорнобильський атомний вибух в Україні), увійшли твори різні за жанрами, тематикою і навіть часом написання. Це оповідання, новели, статті, листування з окремими відомими літераторами.

Роман Йосипа Струцюка "По дорозі до Савур-могили" - це, часто побудована на документах, оповідь про подвиг і відступництво, про перші здобутки і втрати на фронті, про небачену самопожертву в окопах і нечувану зраду в тилу; про те, з чим зовсім несподівано зіткнулися ми, українці, виборюючи самостійність і створюючи нашу національну армію, котра перед тим була, по суті, знищена промосковським президентом-ренегатом і його поплічниками-манкуртами.

Якщо коротко, то це твір про теперішню російсько-українську війну, яка несподівано почалася і хтозна, коли закінчиться.

До цієї книжки увійшли повісті й роман відомого українського письменника Йосипа Струцюка.

Темі колективізації і жахливим кратинам голодомору (1032-1933 років) на тлі вседозволеності й розпусти комсомольського активу - рушійної сили тоталітарного режиму - присвячено роман "Чорний припс".

"У царстві земному, або Salute amare" - це розлога оповідь про наше сьогодення, зокрема, поневіряння й пригоди, в котрі, на жаль, нині потрапляють наші земляки на вимушених заробітках за кордоном.

Міжконфесійні чвари у глухому поліському селі й політичні спекуляції окремих антижержавних сил яскраво відтворені в повісті "Заворіть".

Не менш цікаві сторінки довірливої й ошуканої дівчини відкриються перед читачем у повісті "Любця", а в "Чемпіоні" палкі уболівальники вільної боротьби й боксу відкриють для себе інтригуючі пасажі, які часто пеергукуються із подвигами таких видатних українських спортсменів, як Іван Піддубний та брати Клички.

Твори інтерпретовано живою українською мовою, в міру інкрустованою діалектами, а тому сприймаються як переконливі картини, подеколи піднесені до алегоричних і фантасмагоричних проєкцій, що органічно вплітаються в стилістику автора.

Дилогія Йосипа Струцюка "Од Гучви до Стоходу" - яскраві сторінки літопису найзахідніших кресів української землі (Холмщина, Волинь). В них час наче спресований, історичні нурти високим і правдивим художнім словом відтворюють такі драми, котрі, здається, не вмістилися б і в десятки наймасштабніших прозових полотен.

Йосип Струцюк найпершим із волинських письменників сягнув своїм словом таку болісну тематику, як національно-визвольні змагання ОУН-УПА, зокрема в збірках віршів "Терпкі сторінки", "Сторожові вежі", "Потойбіч тиші", текстах відомих пісень. Ця ж проблематика почати відображена і в такому цікавому прозовому полотні, як роман "Гучва" і особливо переконливо заявлена у книзі драматичних поем "Свідчимо перед Богом..." ("Декалог самопосвяти").

Книга письменника "Стохід" - яскраве свідчення таланту і громадянської мужності. Як ніхто досі, Йосип Струцюк у романі зумів крізь призму доль показати і трагедію народу в період Першої та Другої світових воєн, і звитягу істинних патріотів України, і суперечливі нинішні реалії...

Описані сюжети часто ґрунтуються на архівних джерелах, публікаціях у пресі, спогадах очевидців тих подій. Чимало сторінок повісті жорстоких літп переносять нас у непорсте сьогодення. Зрозуміло, автор не обійшовся без літературного домислу, а в окремих випадках і фантастичних проєкцій, що по-філософському сміливоосмислюють тернистий шлях народу на берегах річки, що не випадково носить промовисте наймення Стохід.

Роман Йосипа Струцюка "Гучва" - це гімн холмській землі, споконвіку заселеної українцями, доля яких склалася особливо трагічно в 20-му ст. Руйнування церков, спалення сіл, масове винищення людей тільки за те, що вони іншої віри й уперно хочуть жити на своїй землі, героїчна боротьба проти польських шовіністичних банд і врешті примусове виселення майже мільйонного українського етносу - все це покладено у підвалини "повісті печальних літ" .

Твір спирається на документальні свідчення і тому його пізнавальне значення незаперечне.

Роман "Круцю, круцю, журавлі..." - гостросюжетний твір Йосипа Струцюка з воєнного і повоєнного життя волиського села: шкільне навчання і боротьба за виживання, складні інтимні взаємини персонажів на тлі здеградованого суспільства, де відчутні ознаки краху тоталітарної системи. Майже всі факти, викладені в романі, мали місце в дійсності. Одначе герої - вигадані й тому їхня подібність до когось - чиста випадковість.