Пісні

...І я жагою спраглих уст тягнусь до ніжності твоєї, тягнусь до зрілості твоєї, до туги й радості твоєї, кохана пісне, рідна пісне.

Йосип Струцюк

На рахунку письменника два авторських пісенних збірники: для дорослих – "Ти – моє терпке пісенне диво" і для дітей – "Жайвірковий Великдень".

Автор з Волині плідно співпрацював (а з деким і понині співпрацює) з Анатолієм Кос-Анатольським, Олександром Білашем, Анатолієм Пашкевичем, Олександром Некрасовим, Віктором Ліфанчуком, Петром Свістом і багатьми іншими композиторами.

Окремі пісні Йосипа Струцюка широко відомі, а деякі вже сприймаються, по суті, як народні. Так пісня "Нас весна не там зустріла" (музика Олександра Гаркавого) виголошується на концертах та часто друкується у збірниках як повстанська і використана у телефільмі "Жіночі обличчя революції".

З дзвонкової народної криниці письменник вибрав сотні народних перлин, упорядкував їх і видав збірник "Ти не згасла, зоре ясна. Пісні Холмщини і Підляшшя". На відміну від багатьох своїх попередників він записував не лише тексти, а й мелодії. Цей збірник пісень є одним з найповніших у порівнянні з тими, що до того часу видавалися, i упорядкований таким чином, аби був доступний до виконавців.

Треба звернути увагу на те, що фольклор цього краю найменш досліджений. За активну збиральницьку роботу і пропаганду пісень із Забужжя Волинське громадсько-культурне товариство "Холмщина" нагородило письменника премією "Корона Данила".

"Жайвірковий Великдень" (1999)

Пісні для дітей - особлива сторінка в творчості Йосипа Струцюка. Її треба гортати обережно і лагідно.

Поет згадує: "Пісня до мене прийшла від материнської колискової: "Гойда, гойда, мама Йовда, тато Міхал в ліс поїхав". Тато з лісу вертався і грав у сільському струнному оркестрі на гітарі, а дядько Євген своїм високим тенором доносив до мене славу січових стрільців. І все ж з-поміж моїх рідних (та й у церковному хорі) виділявся своїм низьким басом мій дід Василь. За що й обрали його церковним старостою. А церква стояла в моїх Стрільцях з 1564 року. Можете собі уявити, скільки в ній було відспівано моїми співучими односельцями! От лишень не завше до співу було. Лихі люди церкву розвалили, село спалили, а нас вигнали з рідної землі. Згодом у перерві між боями уже на Волині українські повстанці навідувалися до того села, в котрому ми жили. Саме їх пісні запам'яталися мені, малому, найглибше. Під їх ритми я пробував сам щось складати. Отже, мені було в кого вчитися. Не можу не згадати свої творчі взаємини з Анатолієм Кос-Анатольським і Анатолієм Ташкевичем. То вони в мені відкрили і розвинули смак до пошуку таємниць у пісеннному слові."