Тут вечори нікому не мовчать,

Гойдають села зливи солов’їні.

Ніде нема таких красунь-дівчат

І хлопців Лукашів, як на Волині.

Скупався ранок в молодій росі,

У небі яснім – крила журавлині.

Ніде нема таких густих лісів

Й таких свічад-озер, як на Волині.

Приспів:

Цвіт веселковий,

Зорі ранкові

В тебе, мій краю,

Зелен-розмаю.

Мавчині ночі,

Світязя очі

В тебе, мій краю,

Зелен розмаю.

Між берегами Турія несе

За літеплом літа – волошки сині.

Ніде не чуть таких дзвінких пісень

І дівич-вечорів, як на Волині.

Приспів.

В тебе, мій краю,

Зелен розмаю…

Чому уста твої мовчать?

Чому в очах твоїх печаль?

Хто скаже нам коли, коли

Черемхи рано так цвіли?

Чого – скажи – зблудили ми?

Кого – скажи – згубили ми?

Хто скаже нам чиї, чиї

Для нас щебечуть солов’ї?

Приспів (2):

Мовчить зоря, мовчить роса,

Мовчить розплетена коса.

А ми шукаємо в гаю

Квітучу папороть свою.

Кому так шепче горицвіт:

Поглянь, який чудовий світ!

Хто скаже нам чого, чого

Купальський не згаса вогонь?

Приспів (2).

В житті ти впізнала немало

І горя, і скрути, і муки.

Спасибі за ласку, мамо,

За ніжні і теплі руки.

Приспів:

Моя найрідніша в світі,

Покликана вранішнім сонцем.

Хай щастя віднині світить

Допізна в твоє віконце.

Закутались коси туманом,

І осінь в дворі закричала.

Спасибі за пісню, мамо,

Що з нею мене повінчала.

Приспів.

Твій погляд щедротами світить,

Слова золоті і красиві.

Моя найрідніша в світі,

За все тобі нині спасибі!

Приспів (2).

Моя найрідніша мамо…

Чорні ночі в наші очі,

В наші зорі кулі свищуть.

Хай обійме стан дівочий

Чорний дим од пожарища.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Я стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Облітає цвіт калини,

Перепел замовк у житі…

Ще учора тут жили ми,

А сьогодні тут чужинці.

Нас весна не там зустріла |

І не ті пісні співала. |

Ти стріляв із скоростріла, |

Я набої подавала. | (2)

В чорні ночі нам не спати

Із тривогами своїми.

Всіх кривавих окупантів

Проженемо з України.

Ми не вийдем з того бою

Ми не станем на коліна.

Стали ми на смерть з тобою,

Щоб не вмерла Україна!

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Ти стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Я стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Програш.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Ти стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Чорні ночі в наші очі,

В наші зорі кулі свищуть.

Хай обійме стан дівочий

Чорний дим од пожарища.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Я стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Облітає цвіт калини,

Перепел замовк у житі…

Ще учора тут жили ми,

А сьогодні тут чужинці.

Нас весна не там зустріла |

І не ті пісні співала. |

Ти стріляв із скоростріла, |

Я набої подавала. | (2)

В чорні ночі нам не спати

Із тривогами своїми.

Всіх кривавих окупантів

Проженемо з України.

Ми не вийдем з того бою

Ми не станем на коліна.

Стали ми на смерть з тобою,

Щоб не вмерла Україна!

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Ти стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Я стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

Програш.

Нас весна не там зустріла

І не ті пісні співала.

Ти стріляв із скоростріла,

Я набої подавала.

В сині кучугури

пролягли хуртечі,

і на землю грішну

опустився вечір.

Опустився тихо,

щоб оголосити,

як у Вифлеємі

народивсь Спаситель…

А в криївці — вогко,

ні куті, ні сіна.

А в селі в свят-вечір

ждуть, напевне, сина…

Вийшов із криївки —

тишина довкола,

лише кріс морозом

у долоні коле.

"Тільки не в цей вечір",—

вирішив повстанець,

і намерзлу зброю

в схованці зоставив.

А мороз гарцює,

і рипить дорога,

а у небі зорі

величають Бога.

І нарешті — хвіртка,

а за нею — хата.

Відчиняє двері:

— Із Різдвом вас, тату! –

Ще хотів спитати,

де старенька мати,

як з кутків на нього —

штири автомати!

Підійшов до сина

батько й тихо мовив:

— Вибач, що так сталось…

Із Різдвом Христовим…